Вушна сірчана пробка виглядає як згусток сірчаної маси на стінці слухового проходу, колір і текстура якої варіюються від світло-жовтого до темно-коричневого або чорного. М'які пробки мають пластиліноподібну або пастоподібну консистенцію, тоді як сухі та щільні пробки темно-коричневі або чорні.

Симптоми сірчаної пробки включають закладеність і зниження слуху, шум у вухах (дзвін, гул), відчуття тиску та стороннього тіла. Можуть виникати головний біль, запаморочення, а також аутофонія (відчуття луни власного голосу). Іноді з'являються рефлекторний кашель і нудота, якщо пробка тисне на барабанну перетинку. 

Сірчана пробка утворюється через надмірне скупчення вушної сірки, яке може бути спричинене неправильною гігієною, використанням ватних паличок, генетичною схильністю, анатомічними особливостями вуха (наприклад, вузьким проходом) або певними захворюваннями, як-от дерматит чи отит. Також цьому сприяє носіння навушників чи слухових апаратів, а також несприятливі зовнішні умови, такі як висока запиленість або вологість повітря.

Сірка у вухах утворюється внаслідок діяльності сірчаних і сальних залоз у зовнішньому слуховому проході, змішуючись з відмерлими клітинами шкіри. Це природний секрет, який виконує захисну функцію, зволожує шкіру, захищає від бактерій, пилу та інфекцій. У нормі сірка самостійно виводиться з вуха завдяки рухам щелепи під час розмови чи жування.